Ця розмова сталося досить несподівано: військовослужбовець на позивний Фартовий, який несе службу в Національній гвардії України, зазирнув до офісу Асоціації по справах – отримати милиці для свого побратима. Але розмова сталася досить цікавою та інформативною.
– Скажіть, будь ласка, держава забезпечує військових всім необхідним?
– Скажемо так: ми забезпечені всім достатньо. За свої кошти і завдяки волонтерам. Держава видає «штатку». А що таке «штатка» і на який термін її вистачить? Всі машини, що ми маємо, – куплені за власні або волонтерські кошти.
– А харчі?
– З 10 балів – 5. Багато чого купуємо самі. В мене в рюкзаку, коли виходжу на позицію, завжди лежать 4-5 шоколадок.
– А ліки?
– Дякуючи волонтерам все необхідне є. Частина не забезпечує. Звідти допомоги взагалі ніякої, від слова «зовсім».
– Якось сумно…
– Чого? Слава богу є люди, котрі розуміють, що йде війна. Для багатьох вона закінчилася. Тут, у тилу. У мене в піхоті лишилося в живих шість чоловік із п’ятиста. За останні чотири-п’ять місяців.
– А що Ви можете сказати з приводу тих хлопців, чоловіків, яких ловить ТЦК на вулицях, у транспорті, магазинах, кафе та навіть на весіллях?
– Це м’ясо. Скажу більше: вони нам не потрібні. Вони не мотивовані, не підготовлені, вони не мають сенсу. Їх вистачає на день-два. У мене син так воював. Перший бій. Його ранило. Шістнадцять днів він пролежав у окопі тяжко поранений. Не було ні евакуації, нічого. Я просив своїх командирів, вони виходили на його командирів, щоб його вивезли. Яку він матиме мотивацію після цього? Людина розуміє, що вона нікому не потрібна.
– Ви самі на фронті з 2014 року?
– Так. Донецький аеропорт. 2015 – Мар’їнка, 2016 – Красногорівка… Як то кажуть, не вилазив…
– Як Ви вважаєте, війна коли і чим закінчиться?
– Війна нічим добрим не закінчується. Для багатьох війна – це вже стало способом життя. Ось зараз дружина до мене приїхала – я її рік не бачив. Це життя? Не для неї і не для мене. З цивільними вже в принципі нема про що говорити. Різні поняття, різні міркування… Не знаю, чим закінчиться…
– Кажуть, що війна – це бізнес…
– Справді так. Це на будь-якій війні. Україна – це знаєте що було зараз? Великий полігон, на якому випробували нову зброю, все, що можна було випробувати. Це не є бізнес? Хімічна зброя, тактична зброя, балістична зброя. І не тільки російська – з усього світу.
– Що допомагає вам вижити крім зброї?
– Думки про родину – жінку і сина
Все реакции:
1«Ассоциация Ветеранов АТО»