К Асоціації звернувся незалежний волонтер Ігор з проханням допомогти доставити автівку хлопцям з 3 ОШБр на позиції. Волотери Асоціації з задоволення вирішили допомогти і одночасно порадувати побратимів маск-сіткою, сухими сніданками, медом та окопними свічками. Але подорож стала справжнім квестом: автівку отримали нібито після ремонту, але перша поломка сталася вже за 50 кілометрів від Харкова – відмовила турбіна, і машина перейшла в аварійний режим. Водій спробував відкрити капот, але ручка залишилася в руках. Волонтери не занепали духом і поїхали далі. Ще за 40 км. на панелі приладів висвітився “караул”: датчик мастила в двигуні і антифризу сигналізував про їх відсутність.
Дуже “вчасно”! На крутому підйомі! Озброївшись викруткою та плоскогубцями волонтери все ж таки вскрили капот! Виявилось: на двигуні потіки мастила, заповітрена система охолодження, антифризу немає, патрубки на хомутах! Але! На горі Бог послав одну-єдину працюючу АЗС на цій ділянці траси. Закрити капот не вдалося и до АЗС «доповзли» з відкритим капотом.
Після невеликого ремонту все ж таки дісталися до місця призначення. Волонтери раділи, що поломки трапилися по дорозі, а не у хлопців на позиціях. Виявилося, що хлопці-військові відправляли автівку на СТО саме з цими проблемами. І заплатили немалі кошти. У волонтерів і військових велике питання: чи завжди так ремонтують машини тим, хто кожен день ризикує життям задля того, щоб співробітники СТО могли працювати і заробляти кошти?